Національна асоціація кредитних спілок України
головна сторінка
принципи діяльності
правила надання фінансових послуг
історія кредитної спілки
преса
органи управління
контактна інформація
звітність та аудит за 2020 рік
звітність та аудит за 2019 рік
звітність та аудит за 2018 рік
звітність та аудит за 2017 рік
звітність та аудит за 2016 рік
звітність та аудит за 2015 рік
звітність та аудит за 2014 рік
 


В Україні кредитний рух зародився в 2-й пол. XIX ст. Чи не найдавнішу згадку про початок національно­го кредитного руху датують 1862 р. Саме тоді місцеві ремісники в Одесі уклали статут ощадно-позичко­вого товариства. На жаль, жодних інших відомостей про це об'єднання історія не зберегла.

Один з перших українських кредитних кооперативів виник у Гадячі на Полтавщині. Про успішну діяльність гадяцької кредитівки додатково свідчить хоча б той факт, що вона проіснувала до 1919 р.

Нові ощадно-позичкові товариства створено в 1871 р.: Сокиринське на Полтавщині, Времіївське на Катеринослав-щині, Обознівське й Петрівське на Херсонщині.

З 1905 р. в Україні щороку поставали 200-300 кредит­них кооперативів. А 1914 р. працювали 2 181 кредитне і 911 ощадно-позичкових товариств, які об'єднували 1 млн 754 тис. членів!

Від початку XX ст. кредитні кооперативи об'єднувалися в спілки (асоціації), завдяки яким могли координувати свою діяльність, вирішувати спільні проблеми, надавати фінансо­ву підтримку один одному, підтримувати новостворені кредитівки.

Подібні кредитні установи виникали для того, щоб члени товариства могли купити (чи взяти в оренду) землю, сільськогосподарські машини, метал, паливо, збудувати власне житло, придбати предмети споживання. Між іншим, товариства дбали про те, щоб спілчани отримували позич­ки на вигідніших умовах, ніж у банках.

До 1918 р. в Східній Україні існували понад 3 300 кредитних кооперативів, які об'єднували майже 2 млн осіб. Деякі з цих організацій не обмежували своєї діяльності наданням позичок. Такі кредитні спілки - Союзбанки - здійснювали також посередницькі операції, інвестували в нерухомість і розвиток промислових підприємств.

Після встановлення радянської влади практично всі кредитні товариства було ліквідовано: 1920 р. вони влили­ся в реорганізовану споживчу кооперацію, яка фактично цілковито підпорядковувалася державі.

За часів НЕПу кредитну кооперацію вдалося ненадов­го відновити: кількість кредитних спілок збільшилася в півто­ра рази. Щоправда, в цей період кредитні кооперативи працювали дуже неефективно, насамперед через постійне втручання держави в їхню діяльність. З кінця 1920-х років держава поступово обмежувала сферу діяльності кредиті­вок, а 1930 р. перебрала на себе всі кредитні функції і в такий спосіб повністю ліквідувала цей вид кооперації.

Завдяки іншим історичним обставинам кредитна коопе­рація в Західній Україні існувала на десятиліття довше.

Стрімкому піднесенню кредитного руху в Галичині та на Буковині сприяла діяльність створеного 1898 р. у Львові Крайового союзу кредитового. Ця спілка кредит­них товариств не лише видавала позички, а й ревізувала діяльність первинних кооперативів. Спочатку Крайовий союз об'єднував 17 кооперативів, 1904 р. - 68, а 1913 р. -427 кредитних товариств.

Під час Першої світової війни і по її закінченні через високий рівень інфляції кредитна кооперація помітно занепала.

Частково відновити кредитний кооперативний рух вдалося в 1924-1930 рр. У Галичині 1930 р. працювали 322 кредитні спілки, річні обороти яких досягали 28 млн 510 тис. злотих. 

Орієнтовно від середини 1930-х років Українбанки почали практикувати складніші форми надання кредитів. Так, Центробанк акумулював дрібні заощадження коштом випуску   ощадних   марок.    На    невеликих,   але   масових заощадженнях побудували свою діяльність і кооперативний банк "Дністер" та Промбанк.

Загалом діяльність кредитівок не обмежувалася тільки сферою економіки. Чимало спілок впливали також на пере­біг культурних та освітніх процесів. Кредитівки друкували спеціалізовані періодичні видання ("Комашня", "Кредитова кооперація", "Вісник промислово-кредитної кооперації України") та іншу літературу (з питань кооперації, сільсько­го господарства). Крім того, кредитні спілки надавали фінансову підтримку українським культурним осередкам (товариствам "Просвіта", "Рідна школа"), засновували влас­ні читальні, школи, народні доми, організовували навчальні курси у сфері кооперації.

Всі ці об'єднання припинили свою діяльність 1939 р., відразу по тому, як Західну Україну було приєднано до Радянського Союзу.

Після проголошення незалежності України представники діаспори почали кампанію з відродження кредитного руху. 1991 р. при Українській світовій кооперативній раді ство­рено спеціальну комісію для реалізації цієї ідеї. В тому ж році під час візиту до Канади та США тодішній Голова Верховної Ради України Леонід Кравчук, ознайомившись з діяльністю кредитівок української діаспори, дав доручення членам Президії ВР В. Євтухову та В. Пилипчику вивчити це питання. В 1-й пол. 1992 р. за їх рішенням (в лютому та червні) Україну відвідали дві делегації представників українських кредитівок США, Канада та Австрії, які очолю­вали функціонери зі Всесвітньої Ради кредитних спілок та Канадійської кооперативної Асоціації.

Після численних зустрічей з громадськістю та державними посадовцями в центрі та регіонах, після проведення "круглих столів" в червні 1992 р. створено Національний оргкомітет з відродження кредитних спілок в Україні, в який на добровільних засадах увійшли представники громад­ськості з центру та регіонів, банкіри, журналісти та державні посадовці. Серед них відомі сьогодні в русі кредитних спілок люди: Андрій Оленчик, Ірина Драгомирецька, Стані­слав Аржевітін, Петро Козинець, Петро Маковський та ін.

Повернувшись до США та Канади, представники української діаспори почали активно лобіювати питання технічної підтримки кредитних спілок України. Уряди США та Канади 1993 р. схвалили програми технічної допомоги розвиткові кредитного руху в Україні. Того ж року в Україні були створені в м. Кривий Ріг та м. Стрий перші дві кредитівки відповідно на базі членства профспілки медпрацівників та товариства "Просвіта".

У вересні 1993 р. видано документ, що заклав законодавчі підвалини для реального розвитку кредитних спілок. Йдеться про Тимчасове положення про кредитні спілки в Україні, яке затвердив Указ Президента України від 20 ве­ресня 1993 р. Після цього в Києві було відкрито представ­ництва Всесвітньої ради кредитних спілок та Канадської кооперативної асоціації, що розгорнули широку діяльність з реалізації канадської та американської програм технічної допомоги розвиткові кредитних спілок в Україні.

Перші засновники НАКСУ об'єднали тоді менше, ніж 10 тис. громадян України. Керівний склад НАКСУ, що  був  обраний   на  установчій  конференції,  був таким: президент - Петро Козинець (голова оргкомітету з відро­дження КС в Україні); віце-президенти - Ірина Драгомирецька (Канадський проект технічної допомоги), Ростислав Гайдаєнко (Американський проект технічної допомоги), Петро Маковський (м. Стрий Львівської обл.), Микола Кадацьський (м. Харків); голова наглядового комітету -Андрій Оленчик (м. Тернопіль).

Поступово формується інфраструктура обслуговуван­ня системи кредитних спілок, вводиться система фінансової звітності та аналіз фінансового стану кредитних спілок.

22 січня 2002 р. набрав чинності Закон України "Про кредитні спілки". Після появи цього правового акту істотно покращилося нормативне регулювання питань, пов'язаних з діяльністю кредитних спілок. Так, 11 грудня 2002 р. за Указом Президента України створено Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України.

У лютому 2003 р. створено першу об'єднану кредитну спілку, яку заснували 30 КС - членів НАКСУ.

22 вересня 2004 р. закінчилася перереєстрація всіх кредитних спілок. Поступово в Україні запроваджують нормативне регулювання кредитного руху й державний контроль за виконанням статутних вимог та норм закону в усіх організаціях, що визначають себе як кредитні спілки.

У 2005 р. створення регіональних об'єднань кредитних спілок на рівні областей стає масовим. Рух кредитних спілок все більше консолідується. В той же час він поши­рюється, і щораз сильнішою стає довіра людей до організацій, що діють на засадах взаємодопомоги, суть якої стисло висловлює гасло: "Свій до свого по своє".

Станом на 20.08.2007 р. в Україні налічується 782 кредитні спілки, які набули в Держфінпослуг статусу фінансо­вої установи та внесені до Державного реєстру фінансових установ.

Петро Козинець,
президент Національної асоціації
кредитних спілок України



 

   
   
Національна асоціація кредитних спілок України